Зелені   насадження   уздовж вулиць і доріг, в парках, скверах, на алеях, бульварах,   в   садах,   інших  об'єктах  благоустрою  загального користування,   санітарно-захисних   зонах,    на    прибудинкових територіях є елементами (частинами)  об’єктів  благоустрою (пункт 2 частини  першої  статті  21 Закону України «Про благоустрій населених пунктів»). Зеленими насадженнями є  деревна,  чагарникова,  квіткова  та трав’яна   рослинність   природного   і   штучного  походження  на визначеній  території  населеного пункту (стаття 1 Закону України «Про благоустрій населених пунктів»).

Вимоги   до  утримання  зелених  насаджень  на  об'єктах благоустрою - територіях загального користування визначаються правилами  благоустрою  території населеного пункту, що затверджуються міською радою (пункт 3 частини  другої  статті  34 Закону України «Про благоустрій населених пунктів»).

У свою чергу відповідальність за подібні порушення передбачено Кодексом України про адміністративні правопорушення:

стаття 152 – порушення державних стандартів, норм і правил у сфері благоустрою населених пунктів, правил благоустрою територій населених пунктів

стаття 153 – знищення або пошкодження зелених насаджень або інших об'єктів озеленення населених пунктів.

Вказані правопорушення також тягнуть за собою цивільну відповідальність у вигляді стягненням матеріальної шкоди (стаття 40 КУпАП).

Однак особливою проблемою застосування адміністративної відповідальності у подібних ситуаціях є відсутність порушника на місці вчинення проступку на момент перевірки. На сьогодні складення протоколів про адміністративні правопорушення за відсутності порушника для даного випадку є неможливим. Без внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо запровадження відповідних механізмів це питання не вирішити. Однак відсутність вказаного протоколу не перешкоджає фіксуванню факту завдання майнової шкоди відповідним актом. Власник автомобіля встановлюється через ДАІ. Наступним є зверненням до суду про стягнення майнової шкоди в рамках ЦКУ (стаття 1166) та ЦПКУ.

Для особливих випадків можна застосовувати блокування виїзду автомобіля іншим автомобілем (або в інший прийнятний спосіб) в межах правил дорожнього руху, а після появи власника – складати протокол.

30.06.2014

Відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» у разі звільнення з посади міського голови у зв'язку з достроковим припиненням його повноважень або його смерті, а також у разі неможливості здійснення ним своїх повноважень повноваження міського голови тимчасово здійснює секретар міської ради. Законом не визначено жодних обмежень обсягу повноважень міського голови, які переходять до секретаря ради. Тому вважаємо, що у даному випадку секретар міської ради набуває правового статусу міського голови у повному обсязі, у тому числі й щодо формування патронатної служби.

Однак потрібно враховувати, що відповідно до частини п’ятої статті 20 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» посадові особи патронатної служби призначаються на посади на строк повноважень міського голови, а у даному випадку на строк виконання секретарем ради обов’язків міського голови.

19.06.2014

Відповідно до ч. 1 ст. 56 Бюджетного кодексу України  регулювання питань методології бухгалтерського обліку та звітності про виконання бюджетів здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної бюджетної політики. Ч. 9 ст. 78 Бюджетного кодексу України поширює дію вказаного положення і на ведення бухгалтерського обліку виконання місцевих бюджетів. Однак після втрати чинності на підставі наказу Мінфіну від 14.10.2011 № 1297 Типової інструкції про порядок списання майна бюджетних установ, затвердженої наказом Держказначейства від 29.11.2010 № 447, щодо цього питання нового нормативно-правового акту не прийнято і найближчим часом не буде прийнято. На сьогодні питання визначено для об’єктів державної власності Порядком списання об’єктів державної власності, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2007 № 1314.

Однак це не є проблемою. Відповідно до ч. 6 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» доцільність, порядок та умови відчуження об'єктів права комунальної власності визначаються відповідною радою. Вказане випливає із автономності органів місцевого самоврядування в системі органів публічної влади та самостійності місцевих рад як суб’єктів права комунальної власності. А списання майна з балансу - це бухгалтерська дія, яка супроводжує правочини з відчуження та знищення майна.

Тому радимо розробити і затвердити рішенням міської ради відповідне власне положення, яке розробити з урахуванням методології, передбаченої для об’єктів державної власності та інших нормативно-правових актів, які стосуються методології ведення бухгалтерського обліку як загальних так і для бюджетних установ.

15.05.2014

Для оформлення права на розміщення наземних носіїв зовнішньої реклами повинно використовуватися договірне тимчасове використання частини об’єкту благоустрою.

Відповідно до частини першої статті 13 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» об'єктами благоустрою населених пунктів визнаються:

1) території загального користування (парки, сквери, майдани, площі, бульвари, проспекти, вулиці, дороги, провулки, узвози, проїзди, пішохідні та велосипедні доріжки, інші території загального користування);

2) прибудинкові території;

3) території будівель та споруд інженерного захисту територій;

4) території підприємств, установ, організацій та закріплені за ними території на умовах договору:

5) інші території в межах населеного пункту.

У свою чергу відповідно до пункту 4 частин першої статті 21 вказаного Закону засоби та обладнання зовнішньої реклами є елементами (частинами) об’єктів благоустрою.

З огляду на вказане вважаємо, що об’єкт благоустрою потрібно розглядати як окремий об’єкт права власності. Питання про землі або земельні ділянки під об’єктами благоустрою повинно вирішуватися саме під такими об’єктами як цілим, з урахуванням всіх його елементів як наявних так і можливих, у тому числі й засобами зовнішньої реклами незалежно від форми власності. Тобто питання оформлення земельної ділянки – це питання власника, балансоутримувача об’єкта благоустрою, а не власника його окремого елемента.

Для розміщення наземного засобу зовнішньої реклами приватної власності на об’єкті благоустрою комунальної власності відповідна особа повинна укласти з власником, балансоутримувачем договір на тимчасове користування місцем розташування засобів зовнішньої реклами на об’єкті благоустрою. І цього повинно бути достатньо з точки зору оформлення права. Також можна укласти договір про пайову участь в утриманні об’єкту благоустрою. Рекомендуємо передбачити порядок розміщення наземних носіїв зовнішньої реклами у правилах благоустрою населеного пункту.

Вказане не виключає в окремих випадках можливість укладення договору оренди земельної ділянки під наземними носіями зовнішньої реклами. Однак на нашу думку це поодинокі випадки, які не є типовими для населених пунктів. Крім того потрібно враховувати тимчасовий характер розміщення частини вказаних об’єктів. Вважаємо, що фрагментування цілісних земельних ділянок під об’єктами благоустрою у більшості випадків є нераціональним.

11.04.2014

Відповідно до частини п’ятої, пункту 2 частини сьомої статті 17 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» виконавчі органи міських рад є замовниками, організовують розроблення, внесення змін та подання генерального плану населеного пункту на розгляд відповідної сільської, селищної, міської ради. Вони визначають в установленому законодавством порядку розробника генерального плану населеного пункту, встановлюють строки розроблення та джерела його фінансування. Тобто закон містить пряму вказівку, що відповідні дії повинні вживатися саме виконавчим органом ради.

На нашу думку якщо замовником є виконавчий комітет міської ради, то його позиція як колегіального органу повинна обов’язково оформлюватися відповідним рішенням (частина шоста статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»), якщо замовником є виконавчий орган в галузі містобудування та архітектури (управління, департамент) – відповідним наказом керівника такого органу. Вказані акти є підставою для укладення договору на виконання відповідних робіт. При визначенні замовника потрібно перевіряти чи не потрапляє ця закупівля в сферу застосування Закону України «Про здійснення державних закупівель» (частина перша статті 2 вказаного Закону).

27.11.2013

Статтею 31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено порядок формування та затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги. Так, відповідно до частини 2 вказаної статті виконавці/виробники здійснюють розрахунки економічно обґрунтованих витрат на виробництво (надання) житлово-комунальних послуг і подають їх органам, уповноваженим здійснювати встановлення тарифів. На нашу думку у разі зміни виконавця послуг змінюються і витрати на виробництво (надання) цієї комунальної послуги, пов’язані зокрема з організацією праці, менеджментом підприємства тощо. Це в свою чергу вимагає подання нових розрахунків економічно обґрунтованих витрат на розгляд уповноваженого органу. Разом з тим підготовка необхідних розрахунків для подання їх на розгляд виконавчого органу міської ради потребує певного часу, протягом якого неможливо обмежити (припинити) надання послуги.

В цій ситуації рекомендуємо для нового підприємства-виконавця послуг за його згоди затвердити (продовжити дію) тариф на житлово-комунальну послугу в розмірах, що були встановлені для попереднього підприємства шляхом прийняття відповідного рішення виконавчим органом міської ради. При цьому необхідно додатково визначити реальний термін для подання новим підприємством розрахунків економічно обґрунтованих витрат на виробництво (надання) житлово-комунальних послуг до виконавчого органу міської ради.

27.11.2013

Відповідно до частини другої статі 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» ціни/тарифи на комунальні послуги та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій формуються і затверджуються центральними органами виконавчої влади, національними комісіями, що здійснюють державне регулювання у відповідних сферах, та органами місцевого самоврядування відповідно до їхніх повноважень, визначених законом.

Підпунктом 2 частини першої статті 6 Закону України «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг» тарифи на комунальні послуги встановлюються Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, для підприємств, ліцензування діяльності яких вона здійснює.

Підпунктом 2 пункту "а" частини першої статті 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів на побутові, комунальні (крім тарифів на теплову енергію, централізоване водопостачання та водовідведення, перероблення та захоронення побутових відходів, які встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг), транспортні та інші послуги віднесено до повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад.

Підпунктом 37 частини першої статті 43 Закону України «Про місцеве самоврядування в України» до повноважень районної (обласної) ради віднесено повноваження встановлення тарифів на житлово-комунальні послуги, які надаються підприємствами, що перебувають у спільній власності територіальних громад, представництво інтересів яких здійснює відповідна районна чи обласна рада, а також суб'єктами господарювання, що здійснюють управління (експлуатацію) цілісними майновими комплексами таких підприємств.

Тобто, виконавчі органи сільських, селищних, міських рад встановлюють (затверджують) тарифи на житлово-комунальні послуги для всіх підприємств, які надають ці послуги, окрім:

- підприємств, що перебувають у спільній власності територіальних громад, представництво інтересів яких здійснює відповідно районна чи обласна рада, а також суб'єктами господарювання, що здійснюють управління (експлуатацію) цілісними майновими комплексами таких підприємств;

- підприємств, ліцензування діяльності яких здійснює Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг.

При цьому законодавством при розподілі повноважень з питань встановлення тарифів між органами місцевого самоврядування не встановлюються додаткові умови, щодо прав власності чи користування на нерухоме майно підприємств, які надають комунальні послуги.

27.11.2013

Відповідно до частини другої статті 42, пункту 1 частини третьої статті 50 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» у разі неможливості здійснення міським головою своїх повноважень його повноваження здійснює секретар міської ради. Основні повноваження міського голови визначені частиною четвертою статті 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

До повноважень міського голови належить внесення на розгляд ради пропозиції про кількісний і персональний склад виконавчого комітету відповідної ради (пункт 5 частини четвертої статті 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»). Згідно з частиною третьої статті 51 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» заступник міського голови, керуючий справами (секретар) виконавчого комітету ради входять за посадою до персонального складу виконавчого комітету ради. З огляду на це вважаємо, що питання затвердження на вказані посади та зміна персонального складу виконавчого комітету ради є нерозривними. Тому затвердження радою на вказані посади відповідно до абзацу четвертого частини першої статті10 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» повинноздійснюватися за пропозицією міського голови.

Призначення на посади в апараті ради та її виконавчого комітету здійснюється міським головою як його керівником відповідно до пункту 7 частини четвертої статті 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». Призначення на посади та звільнення з посад керівників відділів, управлінь та інших виконавчих органів ради здійснюється міським головою на підставі до пункту 10 частини четвертої статті 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». Абзац четвертий частини першої статті 10 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», охоплюючи вказані вище повноваження, додатково наділяє міського голову повноваженнями з призначення посадових осіб відділів, управлінь та інших виконавчих органів ради.

Законом не передбачено жодних винятків із загального обсягу повноважень міського голови, які тимчасово переходять до секретаря міської ради. Тому вважаємо, що до секретаря ради переходять кадрові повноваження міського голови у повному обсязі, у тому числі й щодо формування пропозицій до персонального складу виконавчого комітету ради, призначення на всі невиборні (адміністративні) посади в органах місцевого самоврядування відповідної територіальної громади. Однак з вказаного є один об’єктивний виняток: повноваження міського голови щодо внесення на розгляд ради пропозицію щодо кандидатури на посаду секретаря ради.

30.10.2013

 

Відповідно до частини першої статті 50 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», статей 21, 23 Кодексу законів про працю України трудові відносини секретаря міської ради виникають на підставі строкового трудового договору. Сторонами такого договору є міська рада як працедавець з однієї сторони та фізична особа-депутат міської ради як працівник з іншої. Для даної ситуації трудовий договір є фактично укладеним з дати набуття чинності відповідним рішенням міської ради (частина третя статті 24 Кодексу законів про працю України). На нашу думку припиняти договірні правовідносини можуть лише сторони між якими вони виникли. Вважаємо, що міський голова не може брати на себе вирішення питання звільнення секретаря міської ради.

Секретар ради є посадовою особою місцевого самоврядування і його правовий статус визначається окремими законами України, зокрема законами України «Про місцеве самоврядування в Україні» та «Про службу в органах місцевого самоврядування». Частина третя статті 7 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» визначає, що на посадових осіб місцевого самоврядування поширюється дія законодавства України про працю з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування». Так особливістю обрання та звільнення саме секретаря ради є те, що відповідні дії здійснюються колегіальним представницьким органом, який працює не постійно, а сесійно (лише протягом певних проміжків часу) (абзац третій частини першої статті 10 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», частини перша, п'ята статті 46 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»). Тому як прийняття так і звільнення з вказаної посади повинно відбуватися з урахуванням цієї особливості, тобто відповідні дії, які здійснюються з кожної із сторін, повинні бути завчасно заплановані.

При звільненні з посади секретаря міської ради не може бути застосовано статтю 38 Кодексу законів про працю України, оскільки вона поширюється лише на працівників, які працюють за трудовими договорами, укладеними на невизначений строк, а на вказаній посаді депутат міської ради працює за строковим трудовим договором. Підстави звільнення з вказаної посади за ініціативою працівника передбачені статтею 39 Кодексу законів про працю України. Прийнятними для даної ситуації підставами припинення трудового договору є також:

1)      угода сторін (пункт 1 частини першої статті 36);

2)      переведення працівника, за його згодою, на інше підприємство, в установу, організацію або перехід на виборну посаду (пункт 5 частини першої статті 36).

Звертаємо увагу на те, що частина п’ята статті 50 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», яка передбачає, що повноваження секретаря міської ради можуть бути достроково припинені за рішенням відповідної ради, повинна застосовуватися лише у разі звільнення секретаря з ініціативи міської ради.

У залежності від підстави звільнення можливі такі формулювання рішення міської ради:

1)      звільнити 31.10.2013 Петренка Петра Петровича з посади секретаря міської ради за власним бажанням, стаття 39 КЗпПУ;

2)      звільнити 31.10.2013 Петренка Петра Петровича з посади секретаря міської ради за угодою сторін, пункт 1 частини першої статті 36 КЗпПУ;

3)      звільнити 31.10.2013 Петренка Петра Петровича з посади секретаря міської ради у зв’язку з переведенням на посаду начальника управління соціального захисту населення Н-ської районної державної адміністрації, пункт 5 частини першої статті 36 КЗпПУ (у рішення повинно бути обов’язкове посилання на заяву працівника про його згоду та лист нового працедавця з пропозицією про переведення працівника та з гарантією його працевлаштування наступного дня після звільнення).

Одночасно із вирішенням питання звільнення з посади секретаря ради повинно вирішуватися питання про внесення змін до персонального складу виконавчого комітету міської ради, до якого відповідна особа входила за посадою. При переведенні на іншу посаду доцільно перевірятися сумісність нової роботи з виконанням депутатських повноважень. Якщо така несумісність наявна у рішення бажано засвідчити факт дострокового припинення повноважень депутата місцевої ради.

09.10.2013

Для осіб, які займають посади міських голів, встановлено наступні обмеження щодо сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності:

  • заборона займатися іншою оплачуваною (крім викладацької, наукової і творчої діяльності, медичної практики, інструкторської та суддівської практики із спорту) або підприємницькою діяльністю, якщо інше не передбачено Конституцією або законами України (частина четверта статті 12 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», пункт 1 частини першої статті 7 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції»);
  • заборона бути депутатом будь-якої ради, суміщати свою службову діяльність з іншою посадою, в тому числі на громадських засадах (частина четверта статті 12 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Законом України «Про громадські об'єднання» спеціальних обмежень для вказаних осіб не передбачено. У свою чергу відповідно до частини першої статті 7, частини першої статті 8 Закону України «Про громадські об'єднання» усі дієздатні повнолітні громадяни України можуть бути засновниками та членами громадської організації.

Громадські об'єднання утворюються і діють на принципі відсутності майнового інтересу їх членів (учасників) (пункт 5 частини першої, частини шостої статті 3 Закону України «Про громадські об'єднання»). Тому участь у громадському об’єднанні не може відноситися до підприємницької діяльності.

З огляду на вказане вважаємо, що міський голова може бути членом будь-якого громадського об’єднання. Однак з огляду на особливість його правового статусу він не може займати жодної посади у громадському об'єднанні ні на оплатній основі, ні на громадських засадах, у тому числі й почесних, а також отримувати від громадського об’єднання відрахування на соціальні заходи.

26.09.2013